Не шукають пожежники, не шукає ̶м̶і̶ поліція

08 грудня близько п'ятої вечора у смт Білозерка Херсонського району Херсонської області (дякую Зеля за ̶т̶а̶в̶т̶о̶л̶о̶г̶і̶ю̶ адмін-територіальну рехформу) горіло приміщення колишнього РТП (ремонтно-транспортного підприємства). Колись воно "гриміло" зранку до вечора ремонтуючи с/г техніку з усього Білозерського району. Потім його прихватизував колишній голова Білозерської РДА Олександр Чабан - пташеня гніздечка Кучми, чи як він писав йому у звітах: "прийшов ̶д̶ ефективний власник*" (*дуже ефективний) і РТП потихеньку загнулося. Його почали розбирати, а згодом тут знайшли притулок наркомани і влаштували своє куб ̶л̶о̶̶ ельце - благо поряд знаходяться дві крапки продажу наркотиків, одну з яких з чуток курує СБУ, а іншу ̶м̶і̶ поліція. Ну спочатку міліція, а потім вже після рехформи* поліція (*суть рехформи - зміна форми, а зміст залишився). Тепер і району не стало.
Ну і якось після всього цього воно і загорілося. 

Йду собі дивлюся - горить і добре горить. Поряд автозаправка і вітер дме в її бік. Рука сама потяглася за телефоном. Як думаєте для чого? Не повірите не знімати, - телефонувати. На 101. А потім вже знімати. Дивлюся хлопець іде знімає. Нікуди не телефонує. Гукаю: "Чому не викликаєш пожежну?" Не з першого разу розуміє і відповідає зараз саме збирався. Але спершу зйомка. Правильну молодь ми н̶е̶ виховуємо.

Черговий пожежки теж мабуть молодий (чи то я вже старий) не знає, що таке РТП і де воно знаходиться. Пояснюю. Потім пожежникам в пожежній машині. Зрештою розібралися і звитяжно погасили, - пожежники звісно. А смт не помітило втрати б̶і̶й̶ц̶я̶ підприємства і мабуть подумало, - навчання ідуть. Та я не з таких. Зберіг чужу, украдену у нас з вами, власність, так що з тебе Чабане могорич. Нащо це мені спитаєте? Бо я небайдужий і як казав один великий злодій ВовкаІліЧленін: "Чужої власності не буває, - все буде наше!". Ну а що, - вірю, що колись вона повернеться до тих у кого була украдена, бо я людина ̶н̶а̶ї̶в̶н̶а̶ віруюча.

І не шукають пожежники, не шукає ̶м̶і̶ поліція хлопця такого з нашої колись столиці, років 25,35,45-ти. І не треба. Мені взагалі багато не треба, бо мені треба все.

І в житті завжди є місце для подвигу, навіть дорогою в магазин.

Як два Валерія в Білозерці свято організовували

      На День Державного Прапора України Білозерська районна організація Українського козацтва «Платнірівський курінь» спільно з Херсонським обласним товариством Соборне козацтво України «Січ», 23 серпня 2020 року подарували жителям та гостям селища Білозерка Херсонської області козацьке свято під гаслом: «Прапор жовто-блакитний це наше знамено».

О 10-ій ранку біля пам’ятного знаку Українському козацтву, що розташований в смт Білозерка біля районного музею вишикувалася почесна варта молодих козаків з міста Херсона у козацьких одностроях, з шаблями, з державним та козацьким прапорами. Також зібралися найбільш патріотично налаштовані та свідомі люди та організатори свята. Захід відкрив курінний отаман Білозерської районної організації Українського козацтва «Платнірівський курінь» Валерій Кудлай, який провів паралелі з часів визвольних змагань козацьких часів, доби Української Народної Республіки та сьогоднішньої нашої боротьби за незалежність проти агресії Росії. І висловив впевненість у нашій перемозі над агресором. Потім курінний отаман надав слово співорганізатору свята отаману Херсонського обласного товариства Соборне козацтво України «Січ», генерал-осавул Українського козацтва Валерію Колесніченку. Обласний отаман розповів присутнім про історію державного прапора, закликав бути обачними і не піддаватися під впливи деяких політиканів, що прикриваючись оманливими гаслами працюють проти України та закликав зробити свідомий вибір на виборах, які невдовзі відбудуться і обрати дійсно народних представників.

Також присутніх привітала зі святом депутат Білозерської селищної ради Ніна Хороняк і подякувала організаторам заходу, зокрема за те, що вони на відміну від влади проводять свято саме в день його відзначення, а не раніше чи пізніше, бо це вихідний день.

Валерій Кудлай запропонував присутнім оглянути експозицію районного музею в якій зокрема знаходиться макет Запорізької Січі, виготовлений його вихованцями. Хочемо висловити подяку працівниці музею Любові Сахно за спеціально до свята відкритий музей хоча це і був вихідний день.

Після цих заходів відбулася урочиста хода під звуки нового маршу Українського війська «Зродились ми великої години» та маршу січових стрільців «Червона калина» від пам’ятного знаку провулком О.Харченка до набережної озера Білого, де і розпочалася розважальна частина свята.

Тут на учасників козацького заходу чекали виносна торгівля та смачна кухня білозерської кав’ярні «Сусіди», майстринь рукомесел, Юлії Котової і Галини Коваль та основна родзинка заходу, - справжні козацькі атрибути: намет, гармата та казан з кулешем, що саме готувався.

Молоді козаки з міста Херсона, що були в почесній варті біля пам’ятного знаку та в голові ходи, показали численним присутнім свою вправність у прийомах козацького двобою на шаблях та довбні. Потім були гучні постріли з гармати. Всі ці дії не залишили байдужими нікого, але особливе захоплення викликали у малечі, якої на святі було чимало.

Треба зазначити, що багато присутніх були у вишиванках, як і належить такому святу і дотримувалися карантинних заходів.

Потім усі бажаючі отримали від Валерія Колесніченка майстер-клас у готуванні куліша, взяли участь у співах на мікрофон (караоке) українських пісень.

Свою концертну програму представила директор Надеждівського будинку культури Світлана Кошолап зі своїми вихованками. В її репертуарі були як відомі так і власного написання пісні та гуморески.

Цікаво та змістовно сплив час, коли за козацькою традицією постріл з гармати сповістив про готовність кулешу. Ніхто не встояв перед ароматною та поживною стравою наших пращурів. Багато хто просив добавки. Всього куліш скуштували більше сотні гостей свята.

Кожний момент свята фіксував на свою камеру козак Білозерської районної організації Українського козацтва «Платнірівський курінь» Дмитро Танін, який здійснював фото та відео супровід заходу. Фото використані в цій статті надані з його люб’язного дозволу.

Як виникла ідея провести цей захід ділиться курінний отаман Платнірівского куреня Валерій Кудлай: «Очолюю курінь вже двадцять років, і за цей час або брав участь у спільних заходах в Станіславі, Олександрівці, Херсоні, на Кам’янській та Хортицькій Січах, навіть Донецьку у 2001 році на Всеукраїнській козацькій Раді, або проводив заходи власні для козаків нашого осередку, учнів шкіл, вихованців дитячих садків, але такого масштабного для всього селища це вперше. Ідея виникла під впливом усіх перелічених заходів. Подумалося, а чому в Білозерці так не можна? І ми змогли самотужки без влади, яка посилаючись на карантин не провела нічого для людей, чим довели, що згуртувавшись можемо для себе створити все що завгодно. Тому хочу подякувати всім, хто підтримав нашу ініціативу та долучився до проведення свята».

Своїми враженнями від заходу ділиться отаман обласного товариства Соборне козацтво України «Січ» Валерій Колесніченко: «Маю великий досвід у проведенні подібних заходів, тому коли Валерій Кудлай, якого знаю багато років в козацтві, звернувся до мене по допомогу охоче відгукнувся на його прохання. Враження від свята позитивні. Приємно вражений патріотизмом білозерців та їх гостинністю. Сподіваюся ще зустрінемося не на одному такому заході.»

Так будемо сподіватися, що започаткуємо нову традицію в Білозерці, адже цьому сприяє і те що беручи це інтерв’ю знаходжуся поміж двох мало того, що тезок, так іще й з таким рідкісним ім’ям – Валерій, що випадає не часто. Як кажуть зорі зійшлися. Так що зі святами минулим і прийдешніми!

Білозерці вшанували героя незважаючи на тривалий спротив влади

Сьогодні, в День пам'яті та примирення в Другій світовій війні ініціативна група білозерців повісила білборд пам'яті загиблого атовця з Білозерки Олександра Бордака. Олександр загинув 5 серпня 2015 року на Донбасі захищаючи Незалежність України та мирне небо над нашими головами. Герою було 42 роки коли він відійшов у вічність. Він був бійцем 28-ої механізованої бригади ЗСУ, воював у першій хвилі призову і загинув за декілька днів до "дембеля", прикривши товаришів. Олександр був першим загиблим білозерцем на справді Великій Вітчизняній війні для України, яку розв'язала проти нас рашка, віроломно без оголошення війни на Донбасі і в Криму. Він похований на місцевому цвинтарі біля газового господарства.
З ініціативою повісити білборд виступила депутат Білозерської селищної ради Ніна Хороняк. Вона і профінансувала цей проєкт. Дизайн макету білборду та його виготовлення здійснила моя Студія реклами та дизану "КреатиFF". Техніку, помічника та особисту допомогу для висотних робіт забезпечив приватний підприємець Олег Оселедець. Безпосередньо вішали білборд Ніна Хороняк, Інна Журавленко (теж депутат Білозерської селищної ради) та ваш покірний слуга (не плутати з так званими "слугами народу").

Конструкцію під розміщення білборду надала Білозерська селищна рада в особі в.о. голови Євгена Шепеля безкоштовно. Хоча й з певною цензурою його змісту. Першопочатково на білборді стрічка була червоно-чорною, як бойовий прапор борців національно-визвольних змагань за Незалежність України. Пан Шепель був категорично проти цих кольорів, мотивуючи тим, що вони не державні. І зажадав, щоб вони були державні - жовто-блакитні. Доводимо до посадовця місцевого самоврядування Є.Шепеля та всіх, хто не слідкує за змінами в країні (Україна) та не цікавиться протягом останніх тридцяти років незалежності відновленнями нашої історії і ще живе в полоні совкових ілюзій або рашкиної пропаганди, що червоно-чорні кольори в символіці беруть свій родовід ще з князівських часів Київської Руси, потім перейшли у спадковість до козацтва і вже від нього були запозичені вояками УНР і УПА. Таким чином ці кольори є традиційними для військових формувань України протягом багатьох поколінь. І зараз на цій підставі вони офіційно є кольорами ЗСУ. Таким чином червоно-чорний наряду з жовто-блакитним є традиційним українським кольоросполученням, але на відміну від останнього більш цивільного є немов би бойовим кольоросполученням. Як кажуть патріоти жовто-блакитний прапор від пролитої на нього крові героїв стає червоно-чорним.

Від себе хочу зазначити, що в поглядах пана Шепеля намітився певний прогрес. Бо ще пару років тому я виступив зі схожою ініціативою влаштувати власним коштом стелу пам'яті загиблих в АТО жителів району на постаменті, що залишився від леніна в Білозерці. За аналогією як це було зроблено в Херсоні. Звернувся до Білозерської райдержадміністрації і був "відфутболений" звідти до Білозерської селищної ради і там пан Шепель, тоді ще її секретар, влаштував мені скандал (є відео) чим фактично поховав мою ініціативу. Так що сьогоднішній дозвіл, не дивлячись ні на що, є вже великим кроком у розширенні його світогляду до патріотизму і державності, що не завадило б йому на цій відповідальній посаді. Певен, що життя білозерців від цього значно покращилося, а реноме селищної ради, суттєво підмочене корупційними скандалами, значно зросло б.
Тому будемо сподіватися на подальшу співпрацю в цій царині (патріотизму звичайно, а не корупції звісно), бо проєктів і ідей у нас в ній (ну ви зрозуміли в якій) пребагато.
Ну і на цій оптимістичній ноті для пана Шепеля звучить пісня "Два кольори". Вгадайте які?
P.S. До речі пісня написана і виконувалася ще за совка. Так що комуняцьку цензуру пройшла. Так, що пане Шепель і всі любителі совка не бійтеся - партія (ну ви знаєте яка) дає "добро".