Душею Білозерки є Біле озеро, від якого вона власне і отримала свою назву. Вона охоплює його своїми вуличними обіймами, немовби хоче утамувати спрагу спекотної літньої днини.
Тому саме літом так тягне до нього від палючого подиху степів до легкого озерного бризу, який огортає тебе своєю прохолодою та свіжістю, немовби пропонуючи повернутися з цієї пекельної землі, назад до колиски еволюції, яка колись зародилася у воді.
Вирішивши свої нагальні справи суботнього вечора, разом з дружиною Наталією йдемо до витоків нашого озера - чистих джерел.
 |
| Зупинка "сільгосптехніка" при в'їзді в Білозерку, що веде до джерел. | | | | |
 |
| Дорога до джерел |
|
|
Дорогою до джерел нас зустрічає пам'ятний знак великому білозерцю кінорежисеру Сергію Бондарчуку. Він жив у Білозерці у дитячому віці за переказами старожилів у цьому будинку.
 |
| Пам'ятний знак Сергію Бондарчуку біля його колишнього будинку |
|
Набравшись наснаги до творчості від чистих джерел С.Бондарчук у 10-ти річному віці покинув Білозерку назавжди, щоб стати Великим.
Часом мені здається та ба - ні, я просто певен цього, щоб стати значною особистістю треба покинути Білозерку назавжди і чим раніше тим краще - як Бондарчук. Не подумайте, що я не люблю свою рідну Білозерку - люблю і дуже, як і свою дружину Наталію, але на відміну від Наталії Білозерка не відповідає мені взаємністю.
 |
| Моя мальва в мальвах |
Хоча сьогодні не той настрій, щоб віддаватися меланхолії. Тож крокуємо далі. І ось нашому зору відкривається велична картина виду на озеро Біле з чистих джерел. До речі, пам'ятки природи місцевого значення.
 |
| Чисті джерела |
|
 |
| Кладка, яка відмежовує джерела від озера |
|
 |
| Дітворі так цікаво по ній прогулятися |
 |
| Так хочеться й собі поринути в дитинство |
Білозерці вважають (мабуть небезпідставно) воду в джерелах цілющою. Тому залюбки в них купаються (хоча я особисто цього не схвалюю).
- Навіщо бруднити чисті джерела?
Причому роблять це цілорічно. Тому частенько на вранішній зірниці голі тітки лякають сонних рибалок (і це взимку!!!). Бо вода в джерелах має чудову властивість - влітку в найбільшу спеку вона крижана, а взимку навпаки, в найлютіший мороз - тепла і навіть парує. Особливо чудернацько за цим спостерігати коли озеро вкрите суцільною кригою. Тому на Водохрещу у Білозерці не б'ють ополонок у вигляді хреста (нажаль - як на мене), а святять її в джерелах. Для цього тут-таки поряд є капличка, збудована колишнім одіозним головою райдержадміністрації Чабаном (прізвище таке), мабуть для замолювання своїх численних гріхів перед Білозеркою та білозерчанами.
 |
| Вигляд на капличку |
 |
| Капличка |
Треба зазначити, що всі новобудови на березі (капличка, роздягальня для купальщиків, стік для води, огорожу при вході, пам'ятник Бондарчуку та ін.) і впорядкування набережної біля джерел було зроблено ним (звісно за бюджетні кошти - при цьому уявляю, які він мав з них "відкати") до 220-річчя Білозерки у 2000 році. Нині це все має украй занедбаний вигляд. І навіть "бонус" у вигляді стіни приміщення майстерні сільгосптехніки, яка от-от впаде.
 |
| Скоро станеться обвал |
Мабуть добре живеться білозерцям, чиї садиби виходять до озера. Можна налагодити безперебійний полив городу, чи власну пристань зі шхерами.
 |
| Приватна пристань |
 |
| І навіть приватний понтон для швартування |
 |
| Шхер, що веде до пристані |
Врешті-решт можна безкоштовно і цілком безкарно вивалювати сміття на берег і в саме озеро. Так тут роблять усі жителі, які мають сусідство з озером. Хоча ні, кара прилітає до їх садиб щовечора і їм доводиться розплачуватися власною кров'ю за нищення природи. Здійснюють цю криваву помсту незліченні ескадрильї комарів, які з заходом сонця вилітають з прибережних очеретів на полювання. Але краса вимагає жертв, а її тут, якщо не звертати уваги на сміття вистачає.
 |
| Краса та й годі |
 |
| Краса та й годі ч.2 |
 |
| Дикі качки шукають собі здобич |
Не дивно, що в цих місцях душа якось по особливому розвертається і вже не згортається. Їй хочеться чогось особливого, незвичайного. Одних краса місцевої природи сподвигає на духовні пошуки і бажання ними поділитися з оточуючими.
 |
| Заклики до спасіння святим духом |
 |
| Заклики любити один одного за християнським віровченням на роздягальні для купальщиків |
Молодь - до закоханості. Це одне з популярних місць серед молоді для романтичних зустрічей. І любовні графіті на стінах яскраве тому підтвердження.
 |
| Під цим зізнанням і я готовий підписатися |
А всіх інших втомлених життям надихає, на фоні вечірньої краси, перехилити чарчину-другу під заспокійливий шум очерету. Ні-ні ви не подумайте, що в такому місці люди скочуються до банальної пиятики. Я певен, що тут цей процес має серйозне філософське підгрунтя на кшалт японської чайної церемонії. З повним злиттям у гармонії з природою та глибоким зануренням в медитацію, коли незчуєшся як вранішнє сонце вже виводить тебе з трансу. Медитативного звичайно, а не того, що ви подумали.
Вечірнє сонце хилилося до землі і готуючись спати, вкривало позолотою верхівки дерев. Колись, скоро як років сто тому, воно падало на золоті бані старого монастиря, що віддзеркаювався у білих водах озера, виграючи на них кривавим полум'ям і напевно всі, хто милувався цією картиною і подумати не міг, що це був знак - про долю, яка згодом його спіткала. Але розповідь про нього це вже нова сторінка мого блогу.
P.S. Фотоальбом прогулянки:
https://picasaweb.google.com/103099321830111074364/sKzeOB?authkey=Gv1sRgCOGavpO808yjZw
